Пуер – особливий чай, овіяний сотнями легенд та міфів. Йому приписують практично магічні властивості. Саме йому віддають перевагу багато знатних осіб із блакитною кров’ю та аристократизмом у душі.
Смак цього напою може захоплювати своєю квітковою легкістю, а може бадьорити терпкими та деревними мотивами, подібно до прогулянки лісом після дощу.
Трохи історії
Китайці дуже люблять приписувати всьому магічні значення. Це кохання не могло минути і їх найпопулярніший напій – чай. За однією з легенд, майже 5 тисяч років тому на Землю спустився Шень Нун, знаний як Небесний Орач. Він хотів вивчити властивості рослин. Після численних переписів, проб та досліджень він стомився і ліг відпочити під кущем камелії. Крапля роси зісковзнула зі смарагдового листя прямо в рот божеству. Він дуже здивувався смаку та аромату чудового зілля, а за кілька хвилин відчув приплив сил. З того часу він почав використовувати його як лікувальне зілля.
Щодо виникнення пуеру існує ще одна цікава легенда. Господар чайної плантації з села Пуер вирощував чудовий чай найвищої якості та пресував його в млинці. Напій був настільки смачний, що навіть імператор запитував його як щорічну данину. Якось цей господар сильно захворів і змушений був відправити сина принести данину імператору. Через цю поїздку довелося скасувати заручини сина з його коханою. Ця ситуація дуже розчарувала молоду людину і він поспіхом зібрав усі приношення і весь у своїх думках помчав до палацу. Видалася дуже дощова весна і чай у дорозі просирів, але хлопець помітив це тільки коли треба було представити свої дари володарю. Побачене налякало юнака настільки, що він хотів накласти на себе руки. Ледве вдалося слугам відмовити його від свого задуму. Хлопець ризикнув і поставивши на коні своє життя, приніс настій імператору. Володар був захоплений і не міг нахвалитися благодатним чаєм. Скільки б напоїв він не перебував – жоден не міг зрівнятися з чаєм з Пуера. Тому саме на честь того села і назвали чай.

Де його створюють?
Створення такого твору чайного мистецтва потребує особливих умов.
Клімат, вологість повітря, рослини, висота їх зростання – все це накладає свій відбиток на властивості чаю.
Для створення пуеру ідеально підходять простори Юньнань. Власне, цей чай є практично візитною карткою провінції. Все, що створено за її межами, офіційно за китайським законодавством не вважається пуером. У провінції існують десятки фабрик з виробництва цього славного чаю. На кожній з них є свої технології та традиції, оригінальні рецепти та екстравагантні нововведення. Але в основі рецепт не змінний – дорослі листи просушують та зістаріють.
Які аркуші використовують?
Для виготовлення пуер найчастіше використовують зрілі великі листи зі старих рослин. Саме вони дозволяють зберегти всі смакові властивості напою надовго і навіть у них містяться речовини, які запускають процес, що нагадує сквашування. Своєрідні бактерії, які нагадують ті, що є в кисломолочних продуктах, поступово змінюють структури сировини, підвищуючи її користь і покращуючи смак.
Напій з такого чаю справді неймовірно корисний для організму. Він сприяє покращенню метаболізму, прибирає головний біль і прояснює думку.
Правда є і цікаві винятки. Іноді у виробництві використовують ніжні білі або фіолетові молоденькі листочки. Ця сировина зустрічається не так часто і цінується неймовірно високо. У зв’язку з його дорожнечею пуер виключно з них не роблять, але з ними виходять просто чудові купажі з приголомшливим ароматом і смаковою гамою.

Особливості рослин для пуера
Для звичайного чаю використовують листя Камелії, яке збирають із доглянутих кущиків, що ростуть на плантаціях. Їхня висота досягає максимум 2-х метрів – так зручніше обробляти рослини. Для пуера ж використовують листя, зібране з чайних дерев. Якщо дерево старе і дикоросле, то його сировину варто добре обробляти, адже в ньому виробляється спеціальна отрута, що захищає від шкідників. Чим старше дерево – тим більше цієї отрути. Але з такої сировини виходять неймовірно цікаві пуери з насиченим смаком та яскравим ароматом.
Якщо листя збирають із культивованих рослин, як не дивно, проблем з отрутою немає. Настій виходить ніжнішим, м’яким. Такі чаї коштують трохи дешевше, ніж з дикорослих дерев.
Іноді для здешевлення обробляють кущі, частіше теж дикі. Саме на вільних територіях у зелені зберігаються природні властивості, які роблять напій таким неповторним і бажаним.
Спробуйте різні види шляхетного пуеру та виберіть той, що підійде саме Вам!